КУП’Я, Я́,
Куп’Я, я́, с. = Купина. Заріс той шлях куп’ям та болотом. КС. 1882. IV. 169. Не мучте (пропасниці) бідних християн, трясіть куп’ями, очеретами і болотами. Чуб. І. 120. Єдин каже: ій богу бачив — не тільки що воду тягла (веселка), але й куп’я перла у хмару. Дещо.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 328.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КУР I, РА, →← КУП’ЄВАХА, ХИ,